ТЕОРЕТИЧНА МОДЕЛЬ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТІЙКОСТІ НА ОСНОВІ 3P ПІДХОДУ

Анотація

Сучасні організації функціонують у середовищі постійних змін, спричинених технологічними проривами, геополітичною нестабільністю, воєнними конфліктами та кліматичними викликами. За таких умов ключовим завданням стає не лише досягнення короткострокових результатів, а й збереження довгострокової адаптивності та здатності до відновлення. Організаційна стійкість формується на основі взаємодії трьох компонентів – людей, процесів і продукту, які забезпечують цілісність функціонування системи. Запропонована модель 3P’s for Organizational Resilience (People, Process, Product) розглядається як багаторівневий інструмент оцінювання стійкості організації на індивідуальному, управлінському та організаційному рівнях. У дослідженні узагальнено підходи до вимірювання стійкості, які підкреслюють важливість узгодження людського потенціалу, процесів і продукту. Метою статті є концептуалізація та емпірична перевірка моделі 3P як комплексного діагностичного інструменту для оцінювання організаційної стійкості. Опитування проведено серед 184 працівників 12 організацій різних галузей – ІТ, виробництва, маркетингу та консалтингу. Методика включала анкетування за трьома блоками моделі із застосуванням п’ятибальної шкали Лайкерта. Результати показали, що середній інтегральний індекс стійкості становить 3,87. Найвищі оцінки отримала складова People (M=4,12), далі Product (M=3,95), найнижчі – Process (M=3,54), що свідчить про потребу вдосконалення бізнес-процесів і підвищення гнучкості управління. Аналіз виявив тісний позитивний зв’язок між показниками People і Product та рівнем залученості працівників і лояльністю до організації. У галузевому розрізі найвищі результати показали ІТ-компанії, найнижчі – виробничі підприємства, що пояснюється різним рівнем цифрової зрілості та інноваційності. Запропонована модель довела практичну цінність як інструмент стратегічного аналізу, що поєднує оцінку людського капіталу, ефективності процесів і якості продукту. Вона дозволяє виявляти сильні сторони, визначати напрями вдосконалення та формувати управлінські рішення, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності й адаптивності організації в умовах глобальної невизначеності.