Підприємництво та інновації

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ САМОРОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Є.І. Бірюков — 2026-05-29

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти організаційно-економічного забезпечення саморозвитку територій в умовах цифровізації. Визначено, що організаційно-економічне забезпечення саморозвитку територій є комплексною системою управління, яка поєднує цілі, принципи, методи, інструменти та ресурси, спрямовані на досягнення збалансованого розвитку територій. Встановлено, що ефективність саморозвитку територій значною мірою залежить від узгодженого функціонування ключових сфер регіонального розвитку. Запропоновано концептуальну модель організаційно-економічного забезпечення саморозвитку територій, яка базується на використанні потенціалу регіонів, представленого трудовими, інвестиційними, виробничими, інфраструктурними та фінансовими ресурсами. Доведено, що важливу роль у забезпеченні збалансованого регіонального розвитку відіграють інструменти бюджетного вирівнювання. Реалізація запропонованих підходів сприятиме підвищенню ефективності використання регіонального потенціалу, зменшенню територіальних диспропорцій та формуванню умов для сталого соціально-економічного розвитку територій в умовах цифровізації.

МОДЕЛЮВАННЯ ЧИННИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ ПІДПРИЄМСТВ У ДОВОЄННИЙ І ВОЄННИЙ ПЕРІОДИ

О.Д. Демідов — 2026-05-29

У статті досліджено вплив фінансово-економічних чинників на формування чистого доходу виробничо-ресурсних підприємств України у довоєнний та воєнний періоди. Для виявлення відмінностей у механізмах інвестиційної поведінки підприємства згруповано за розміром балансу, а для забезпечення зіставності показників застосовано дефлювання вартісних величин і перехід до відносних структурних індикаторів. Побудова багатофакторних log-log-моделей дала змогу оцінити еластичність чистого доходу за ключовими детермінантами та виявити зсув від екстенсивної логіки зростання до пріоритету технічної спроможності, ліквідності та ефективнішого використання активів. Отримані результати можуть бути використані для обґрунтування рішень щодо оптимізації структури капітальних вкладень підприємств.

АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

М.О. Дергалюк — 2026-05-29

У статті обґрунтовано теоретико-методичні підходи до формування ефективного аналітичного забезпечення управління результативністю комерційної діяльності підприємств на основі використання сучасних цифрових інструментів. Методологія дослідження базується на застосуванні системного підходу, методів теоретичного узагальнення, структурно-функціонального, порівняльного та статистичного аналізу. Уточнено сутність аналітичного забезпечення управління результативністю як інтегрованої системи, що поєднує інформаційні, аналітичні та управлінські компоненти. Запропоновано структурну модель аналітичного забезпечення, яка включає інформаційну, методично-аналітичну, організаційно-управлінську, технологічну та результативно-орієнтовану складові. Систематизовано сучасні цифрові інструменти за функціональними групами. Обґрунтовано роль цифрових технологій, зокрема аналітики даних, штучного інтелекту у підвищенні якості управлінських рішень.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ BIG DATA В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Х.В. Дрималовська — 2026-05-29

У статті розкрито питання щодо використання Big Data в інвестиційній діяльності. Дана тема охоплює вивчення сутності поняття «Big Data». На основі проведених досліджень наведено характерні особливості даної технології, які відображають інформаційне забезпечення інвестиційної діяльності, охоплюючи значні масиви даних, охарактеризовано ключові аспекти реалізації процесу прийняття економічних рішень на основі Big Data. Внаслідок цього запропоновано послідовність етапів (інформаційний, підготовчо-аналітичний, результативний, моніторингу і коригування) щодо використання Big Data у процесі прийняття рішень що стосується сфери інвестиційної діяльності. Крім того, зосереджено увагу на основних напрямах використання Big Data в інвестиційній діяльності (інформаційно-аналітичне забезпечення прийняття інвестиційних рішень, формування персоналізованих інвестиційних стратегій на основі Big Data, управління ризиками в інвестиційному процесі).

ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ІННОВАЦІЙНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В УМОВАХ НЕОІНДУСТРІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

О.І. Іляш — 2026-05-29

Проведено комплексний аналіз еволюції наукових підходів до цифрової трансформації в умовах неоіндустріального розвитку, окреслено її роль як системоутворюючого чинника структурної модернізації економіки та інноваційної інфраструктури. Досліджено трансформацію змісту цифровізації від інформатизації та автоматизації окремих функцій до інтегрованої моделі взаємодії цифрових технологій, штучного інтелекту, даних, цифрових навичок і інституційних механізмів, що формує нову логіку організації економічної діяльності. Висвітлено зміну архітектури ринків під впливом платформних моделей, мережевих ефектів і data-driven управління, а також зростання ролі даних як ключового виробничого ресурсу. Встановлено, що цифрова трансформація інституціоналізується як системний напрям економічної політики, що підтверджується поширенням національних цифрових стратегій та посиленням ролі державних інституцій у їх формуванні. Виявлено асиметричний характер цифрового розвитку, що проявляється у нерівномірному доступі до технологій, інструментів індустріальної політики та використанні генеративного штучного інтелекту між країнами з різним рівнем доходу. Показано, що цифрові технології виступають каталізатором структурних зрушень, змінюючи галузеві пропорції, ланцюги доданої вартості та формуючи нові моделі економічної взаємодії. На основі узагальнення сучасних теоретичних підходів визначено, що цифрова трансформація реалізується як багаторівнева система взаємодії технологічних, інституційних та інноваційних компонентів, що забезпечує формування платформної економіки, розвиток цифрових екосистем і посилення інноваційної спроможності. Доведено, що інтеграція технологій Індустрії 4.0 сприяє зростанню продуктивності, оптимізації ресурсів та формуванню нових конкурентних переваг, водночас супроводжується зростанням екологічного навантаження, що актуалізує необхідність поєднання цифрової трансформації з принципами сталого розвитку. Розкрито перехід від лінійних моделей цифровізації до мережево-екосистемної парадигми, у межах якої економічна діяльність організовується через платформи, інтегровані дані та цифрові сервіси, що визначає нову логіку створення вартості. Обґрунтовано, що ключовими умовами ефективної трансформації є інституціоналізація цифрових стратегій, розвиток цифрових навичок, інвестиції у цифрову інфраструктуру та забезпечення збалансованості між технологічною модернізацією й екологічною відповідальністю. Результати дослідження мають теоретичне та прикладне значення для формування сучасної індустріальної та цифрової політики, спрямованої на забезпечення структурної модернізації, підвищення інноваційної спроможності та досягнення стійкого неоіндустріального розвитку.

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ ПІДТРИМКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Н.В. Касьянова — 2026-05-29

У статті наведено комплексний аналіз інвестиційного ландшафту та інноваційного потенціалу української промисловості в умовах повномасштабної війни та поглиблення євроінтеграційних процесів. Основна увага приділена дослідженню механізмів трансформації промислового сектору з сировинної моделі на високотехнологічну, що відповідає стандартам Європейського Союзу. У роботі детально розглядаються прямі збитки промислового сектору України та аналізуються потреби у відновленні, що вимагають залучення приватного капіталу через інструменти змішаного фінансування. Окремий розділ присвячено успішній участі українського бізнесу в програмі Horizon Europe та визначено ключові виклики інноваційного розвитку української промисловості. Практична значущість роботи полягає у розробці рекомендацій для інноваційного прориву та підкреслює, що євроінтеграція є не лише політичним вектором, а й унікальним вікном можливостей для «конверсії 2.0» - інтеграції українських MilTech-розробок у цивільну промисловість, що дозволить Україні стати безпековим та технологічним хабом Європи.

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ

О.В. Комчатних — 2026-05-29

У статті досліджено структуру витрат підприємств транспортної галузі та визначено основні тенденції її формування в сучасних економічних умовах. Розглянуто економічну сутність витрат транспортних підприємств і основні елементи їх структури. Проведено аналіз структури витрат підприємств транспорту. Встановлено, що у структурі витрат домінують матеріальні витрати, що зумовлено високою енерго- та матеріаломісткістю транспортної діяльності. Значну частку також становлять витрати на оплату праці, тоді як амортизаційні відрахування відображають високу капіталомісткість транспортної галузі. Показано, що структура витрат має виражені галузеві особливості та змінюється під впливом сучасних економічних викликів. Отримані результати можуть бути використані для інформаційного забезпечення управління витратами транспортних підприємств та підвищення ефективності використання ресурсів.

ЕКОНОМІКА ЗНАНЬ У НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ РОЗВИТКУ НОВОЇ ЕКОНОМІКИ

І.Я. Кулиняк — 2026-05-29

У статті досліджено розвиток нематеріально-орієнтованих економічних систем у сучасному науковому дискурсі. Узагальнено підходи до розуміння нової економіки як сукупності взаємопов’язаних типів, зокрема економіки знань, цифрової, інформаційної, мережевої, креативної, економіки спільного використання та економіки вражень. Обґрунтовано доцільність їх класифікації за ресурсним підходом, відповідно до якого кожен тип базується на домінуючому нематеріальному ресурсі. Доведено системоутворюючу роль економіки знань, що забезпечує формування інших типів нової економіки. На основі бібліометричного аналізу публікацій у базі Scopus виявлено зростання наукового інтересу, особливо до цифрової та мережевої економіки. Встановлено нерівномірність географічної структури досліджень із домінуванням розвинених країн та обмеженою участю України.

СТРАТЕГІЧНІ ВЕКТОРИ УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМ СЕКТОРОМ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

Н.Г. Метеленко — 2026-05-29

Корпоративний сектор є однією з найбільш перспективних та динамічних сфер світової економіки тому, що його вплив охоплює як національну економіку, так і соціальну сферу, утворюючи фундаментальну основу сталого розвитку. З метою забезпечення ефективного управління корпоративним сектором, важливо визначити стратегічні вектори його розвитку, гнучку систему управління та розвивати новітні тенденції та інновації. Стійкий прогрес корпоративного сектора визначає економічну безпеку та добробут країни, враховуючи його ключову роль у формуванні валового внутрішнього продукту. З метою забезпечення стійкого зростання, важливо систематично досліджувати передумови, що формують та визначають ефективне функціонування корпоративного сектору. В сучасних умовах глибоких структурних деформацій корпоративного сектора та масштабних втрат виробничого потенціалу під час повномасштабної війни в Україні проблема обґрунтованого вибору вектору управління корпоративним сектором виходить за межі суто економічної проблематики і набуває стратегічного значення. Як переконливо доводить досвід провідних країн світу, саме корпоративний сектор здатний забезпечити перехід від сировинної моделі розвитку економіки до інноваційно-індустріальної моделі зростання. Системне розуміння того, які умови сприяють ефективному функціонуванню корпоративного сектора, сприяє формуванню відповідного регуляторного середовища та економічної політики, що позитивно позначиться на процесах повоєнного відновлення України. Нарешті, дослідження цієї теми актуальне з практичної точки зору для бізнесу та потенційних інвесторів, які зацікавлені у формуванні ефективного ділового середовища в Україні. Аналіз умов формування та функціонування корпоративного сектору надасть бізнесу та потенційним інвесторам інформацію про особливості правового регулювання, фінансові аспекти та ризики повномасштабної війни, перспективи інвестування у певні сектори економіки на тлі воєнних руйнувань та інновацій. Доведено, що повоєнний розвиток України невіддільно повʼязаний з корпоративним сектором, який виступає рушійною силою сталого економічного та соціального зростання, а акціонерна форма власності, яка становить приблизно ¾ промислового потенціалу, визначає ключовий внесок корпоративного сектору у господарський ландшафт та у досягнення розвиткових цілей.

РОЛЬ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

Д.О. Проценко — 2026-05-29

За результатами проведеного дослідження було виділено ключові теоретико-методологічні аспекти трансформації маркетингу в умовах воєнного стану, поглиблено трактування сталого розвитку з урахуванням необхідності одночасного забезпечення безперервності функціонування бізнесу та формування його відновлювального потенціалу, сформовано концепцію «маркетингу подвійного призначення» як інтегративної управлінської моделі та представлено багатокомпонентну математично-концептуальну модель «I_ISARR» із показниками R_score, G_score і K_risk як інтегральними індикаторами стійкості, розвитку та системних ризиків у стратегічному та операційному вимірах функціонування підприємства. Проаналізовано їхню структуру (фінансова автономія, операційна гнучкість, людський капітал, соціальний вплив, екологічна модернізація, довіра стейкхолдерів) і створено шкали інтерпретації для визначення стану підприємства від критичної вразливості до стратегічно стійкої моделі розвитку з урахуванням динаміки зовнішнього середовища. На відміну від класичних підходів, де стабільність і розвиток розглядаються як автономні етапи, запропонована модель забезпечує їх поєднання через інтеграцію інструментів кризового управління з цілями економічного, соціального та екологічного відновлення. Практичну цінність становлять рекомендації щодо модульності продуктового портфеля, диверсифікації логістики, прозорості ESG-комунікації та вдосконалення кадрової політики, включно з інтеграцією ветеранів, що корелює з динамікою індексів «I_ISARR», які дають можливість кількісно оцінювати результати управління в середньо- та довгостроковому горизонті. Доведено, що поєднання стратегій створення спільної цінності, циркулярного й регенеративного маркетингу з елементами демаркетингу формує синергетичний економічний і соціальний ефект навіть за умов обмеженого попиту, тоді як цифрові інструменти підвищують прозорість процесів і розширюють доступ до фінансування. Теоретична новизна роботи полягає у поєднанні кризового та сталого підходів у межах єдиної маркетингової моделі, а практична у створенні інструментарію управління стійкістю «МСП» в умовах воєнної та післявоєнної трансформації.

КАРТУВАННЯ КРИТИЧНИХ ЗАЛЕЖНОСТЕЙ ІМПОРТУ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА ТОЧОК ВРАЗЛИВОСТІ ЛАНЦЮГІВ ПОСТАЧАННЯ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД

А.О. Саченко — 2026-05-29

У статті здійснено комплексне картування критичних залежностей імпорту переробної промисловості України в умовах воєнного стану (2022–2025 рр.). Предметом дослідження є структура критичних залежностей імпорту переробної промисловості України та концентрація постачальників в умовах воєнного часу (2022–2025). Метою роботи є виявлення найбільш вразливих товарних позицій (HS-4/HS-6), картування точок крихкості ланцюгів постачання та формулювання практичних рекомендацій для економічної безпеки та промислової політики. Методологія поєднує три рівні аналізу: макроструктурний на рівні HS-2, галузевий розрахунок HHI/CR3 на рівні HS-4/HS-6 для металургії, хімії, фармацевтики та машинобудування, а також Композитний індекс вразливості (CVI = HHI × IR × PV). За результатами дослідження встановлено, що воєнна переорієнтація торгівлі не знизила структурну імпортозалежність, а перерозподілила концентраційні ризики: частка РФ/РБ скоротилась на 15,7 в. п., однак її заповнили Китай (+18 в. п.; 35,6 % загального імпорту) та Польща як домінуючий постачальник коксу (93,6 %; HHI = 0,886). Для коксу, марганцевої руди та феросилікомарганцю HHI перевищує 0,88–0,97, що класифікується як «єдина точка відмови» за критерієм ЄС CRMA-2023. Виявлено чотири зони ризику за критерієм CVI. Запропоновано систему щорічного стрес-тестування ланцюгів постачання, обов’язковий 90-денний буфер стратегічних запасів та правило 40 %-го обмеження частки одного постачальника.

ЦИРКУЛЯРНИЙ ПІДХІД ЯК ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ ТРАНСФОРМАЦІЇ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ ПІДПРИЄМСТВ

Л.Г. Смоляр — 2026-05-29

У статті досліджено циркулярний підхід як інноваційну модель трансформації підприємств в умовах структурних змін сучасної економіки. Обґрунтовано, що циркулярну економіку доцільно розглядати не лише як інструмент ресурсоефективності, а як цілісну систему, що інтегрує ресурсні потоки, дизайн продукту, бізнес-процеси та створення цінності. Сформовано інтегровану модель циркулярної трансформації, яка поєднує управлінські рішення, продуктові характеристики та механізми перебудови бізнес-моделі в єдину аналітичну рамку. Розроблено систему показників і інтегральний індекс циркулярності для кількісного оцінювання рівня трансформації підприємства. Емпіричну апробацію проведено на прикладі КП «Миколаївелектротранс». Результати засвідчують, що циркулярна трансформація сприяє зниженню ресурсної залежності, формуванню нових джерел цінності та підвищенню стійкості підприємства.

РОЛЬ АГРАРНОГО СЕКТОРУ У ФОРМУВАННІ ІНСТИТУЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

А.О. Шишковський — 2026-05-29

У статті досліджено роль аграрного сектору у формуванні інституційної моделі розвитку України в умовах повоєнної відбудови та європейської інтеграції. Актуальність теми зумовлена стратегічним значенням сільського господарства для економічної стійкості держави, відновлення сільських територій, продовольчої безпеки та адаптації до норм ЄС. Методологічну основу становлять інституційний, структурно-функціональний, порівняльний і аналітичний підходи. Обґрунтовано, що майбутня траєкторія розвитку аграрного сектору визначатиметься вибором між моделлю концентрації великотоварного виробництва та більш збалансованою моделлю, орієнтованою на підтримку сімейного фермерства, сільських громад і екологічної стійкості. Доведено, що саме аграрна сфера є одним із ключових полігонів інституційного проєктування повоєнної України.

СИНТЕЗ КОМПЛАЄНСУ ТА КІБЕРБЕЗПЕКИ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ВЕКТОР ЗМІЦНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СТРАХОВИКА

О.В. Борисюк — 2026-05-29

У статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти забезпечення комплаєнсу та кібербезпеки в діяльності страхових компаній в умовах цифровізації фінансового сектору. Авторами розкрито взаємозв’язок між дотриманням нормативно-правових вимог та захистом інформаційних систем як фундаменту економічної безпеки страховика. Проведено порівняльний аналіз сутнісних характеристик комплаєнсу та кібербезпеки, визначено їхні ключові інструменти, серед яких виділено організаційні, технічні, правові та інноваційні засоби. Особливу увагу приділено ідентифікації ризиків (регуляторних, кібернетичних, операційних, фінансових), що безпосередньо впливають на стабільність фінансів страховика. Обґрунтовано роль міжнародних стандартів, таких як ISO/IEC 27001, GDPR та Solvency II, у мінімізації фінансових втрат та підвищенні довіри клієнтів. Визначено стратегічні напрями вдосконалення системи захисту через інвестування в кібертехнології та інтеграцію RegTech-рішень.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Д.І. Буряк — 2026-05-29

У статті досліджено особливості використання фінансових інструментів інвестиційного забезпечення економіки у міжнародній практиці та визначено можливості їх адаптації до умов України. Актуальність дослідження зумовлена обмеженістю внутрішніх джерел фінансування, недостатнім рівнем розвитку небанківського фінансового сектору та необхідністю активізації інвестиційних процесів в умовах воєнних викликів і післявоєнного відновлення економіки. Узагальнено наукові підходи до трактування сутності фінансових інструментів та їх ролі у забезпеченні інвестиційної діяльності. Проаналізовано сучасні тенденції використання фінансових інструментів у зарубіжних країнах, що характеризуються поєднанням традиційних і інноваційних механізмів фінансування, розширенням ролі небанківських фінансових установ та активним впровадженням цифрових платформ. Систематизовано основні фінансові інструменти, що застосовуються у міжнародній практиці, зокрема інвестування, хеджування, лізинг, факторинг, макрофінансове кредитування, краудфандинг і структуровані фінансові продукти. Визначено, що їх використання сприяє диверсифікації джерел фінансування, підвищенню гнучкості фінансової системи та забезпеченню ефективного перерозподілу інвестиційних ресурсів. Окрему увагу приділено аналізу розвитку краудфандингу як інноваційного інструменту залучення фінансових ресурсів, що забезпечує активізацію суспільної участі у фінансуванні проєктів та розширює доступ до капіталу для суб’єктів господарювання. Досліджено особливості його функціонування в Україні, зокрема зростання популярності, різноманітність проєктів, розвиток спеціалізованих платформ та посилення ролі громадськості у фінансових процесах. Обґрунтовано значення фінансового лізингу як ефективного інструменту інвестиційного забезпечення підприємств, що дозволяє оновлювати матеріально-технічну базу, підвищувати конкурентоспроможність та забезпечувати фінансову стійкість суб’єктів господарювання. Визначено його ключові переваги, зокрема доступність, гнучкість та можливість фінансування без значних початкових витрат. Зроблено висновок, що адаптація зарубіжного досвіду використання фінансових інструментів сприятиме формуванню ефективної системи інвестиційного забезпечення економіки України, розширенню джерел фінансування, підвищенню інвестиційної активності та створенню передумов для сталого економічного розвитку.

ФОРМУВАННЯ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Р.Є. Воробей — 2026-05-29

У статті досліджено особливості формування акціонерного капіталу в Україні в умовах трансформації ринку цінних паперів. Встановлено, що сучасний етап розвитку фінансової системи характеризується глибинними структурними змінами, зумовленими впливом воєнних дій, макроекономічною нестабільністю та необхідністю адаптації до глобальних процесів цифровізації. Визначено, що значна частка акцій українських акціонерних товариств не перебуває у вільному обігу, що обмежує ліквідність ринку та стримує розвиток портфельного інвестування. У результаті акціонерний капітал часто використовується як інструмент концентрації контролю, а не як джерело залучення інвестицій. Узагальнення наукових підходів дозволило встановити, що попри значну увагу до проблем розвитку ринку цінних паперів, питання формування акціонерного капіталу в умовах його трансформації залишається недостатньо дослідженим.

ФІНТЕХ ЕКОСИСТЕМА У СИСТЕМІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

В.М. Коваленко — 2026-05-29

У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти формування фінтех-екосистем у контексті трансформації фінансового ринку. Визначено, що цифрові технології виступають ключовим драйвером змін у фінансовому секторі, зумовлюючи переосмислення традиційних бізнес-моделей, зміну структури ринку та формування нових підходів до надання фінансових послуг. Обґрунтовано, що розвиток фінансових технологій доцільно розглядати через поєднання двох напрямів: універсальних технологічних рішень та спеціалізованих фінансових інструментів. Визначено сутнісні характеристики фінтеху як явища, що трансформує ланцюги створення вартості, підвищує доступність фінансових послуг і забезпечує зниження транзакційних витрат. Досліджено підходи до трактування фінтех-екосистеми як комплексного середовища, що об’єднує різні групи учасників, технологічну інфраструктуру, регуляторні механізми та інноваційні інституції. Запропоновано авторську структуру фінтех-екосистеми, яка дозволяє системно охарактеризувати її складові та взаємозв’язки між ними. Проаналізовано міжнародний досвід розвитку фінтеху та встановлено, що моделі функціонування фінансових технологій залежать від інституційних та економічних умов окремих країн. Особливу увагу приділено аналізу діяльності компанії SoFi Technologies як прикладу успішної інтеграції фінансових і технологічних рішень у межах єдиної цифрової платформи. Визначено, що ключовими чинниками її розвитку є вертикальна інтеграція, інноваційність, цифрова орієнтація та клієнтоцентричність. Оцінено сучасний стан фінансового ринку України та виявлено як потенціал для розвитку фінтех-екосистем, так і наявні обмеження, пов’язані з інституційними, інвестиційними та технологічними чинниками. Обґрунтовано необхідність адаптації міжнародного досвіду, розвитку інтегрованих фінансових платформ та впровадження сучасних цифрових технологій. Зроблено висновок, що формування фінтех-екосистем є важливим напрямом трансформації фінансового ринку, який сприяє підвищенню ефективності функціонування фінансових установ, розширенню доступу до фінансових послуг та зміцненню конкурентоспроможності національної фінансової системи.

АВТОТРАНСПОРТНЕ СТРАХУВАННЯ ЯК СИСТЕМНО ЗНАЧУЩИЙ РИЗИК ФІНАНСОВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СТРАХОВИКА: УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ У МЕЖАХ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Т.Д. Кривошлик — 2026-05-29

У статті розглянуто автотранспортне страхування як системно значущий ризик фінансової та економічної безпеки страхової компанії, а також джерело фінансових і економічних ризиків у межах портфельного фінансового менеджменту. Показано домінування автотранспортного страхування у структурі премій, що підвищує чутливість фінансових результатів до збитковості, ринкових коливань та регуляторних змін. Встановлено помірне та волатильне виплатне навантаження, яке впливає на грошові потоки, резерви та платоспроможність. Обґрунтовано роль автострахування як генератора доходів і каналу трансляції фінансових шоків, а також необхідність інтегрованого управління портфелем із застосуванням портфельної оптимізації, ризик-орієнтованого андеррайтингу, контролю збитковості, перестрахування та управління резервами. Визначено особливості прояву системно значущого ризику та запропоновано авторське визначення цього поняття, що враховує концентрацію премій, волатильність виплат та вплив на фінансову й економічну безпеку страховика.

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

В.Й. Плиса — 2026-05-29

В статті проаналізовано сутність фінансової стійкості підприємства та запропоновано перспективні напрями її покращення в умовах повоєнного відновлення. Встановлено, що показник фінансової стійкості відображає, наскільки підприємство є фінансово незалежним. Доведено, що фінансова стійкість підприємства в умовах війни в країні набуває критичного значення, оскільки бізнес функціонує в середовищі підвищеної невизначеності, ризиків і постійних змін. Визначено, що керування фінансовою стійкістю на підприємстві виступає складовою загальної системи менеджменту. Авторами запропоновано перспективні напрями покращення фінансової стійкості підприємства в умовах повоєнного відновлення, реалізація яких покликана сприяти зміцненню платоспроможності, підвищенню конкурентоспроможності та формуванню стійкої основи для довгострокового розвитку підприємства в післявоєнний період.

INSURTECH: ВІД КОНЦЕПЦІЇ ДО РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Л.В. Попова — 2026-05-29

У статті досліджено теоретичні аспекти та концептуальні підходи до визначення суті поняття «Insurtech». Розглянуто етапи Insurtech з позиції їх впливу та ролі в цифровій трансформації ринку страхових послуг, окреслено суть та ключові напрями впливу. Досліджено ключові технології Insurtech як основних драйверів розвитку. Акцентовано увагу на тому, що стратегічні партнерства між страховиками та Insurtech-компаніями мають вирішальне значення, дозволяючи страховикам використовувати передові цифрові рішення підсилені штучним інтелектом та орієнтовані на потреби клієнта, забезпечуючи персоналізацію, ефективність та сталий розвиток. Проаналізовано динаміку стану фінансування Global Insurtech, зростаючі інвестиційні тенденції доводять важливість трансформаційного потенціалу Insurtech-сектору.

ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛІНГУ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ: ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ЇЇ У ЧАСІ

Л.О. Рибіна — 2026-05-29

Встановлено, що основною проблемою оцінки у часі інвестиційної складової фінансового контролінгу в аграрному секторі є інфляція та специфіка сільськогосподарського виробництва. Проаналізовано питання оцінки часової вартості інвестицій. Управління інвестиціями вимагає регулярних фінансово-економічних розрахунків, пов'язаних з грошовими потоками в різні періоди. Ключова роль у цих розрахунках належить концепції часової вартості грошей. Згідно з цією теорією, вартість грошових потоків змінюється з часом залежно від необхідної норми доходності на фінансовому ринку. Структура відсоткових ставок відображає комбінований ефект реальної відсоткової ставки, інфляційної премії і премії за відсотковий ризик. Постійність інфляції та її значний вплив на очікувану доходність інвестицій вимагають постійного урахування її впливу у процесі управління використанням капіталу сільськогосподарського підприємства.

РОЗВИТОК МЕХАНІЗМІВ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

В.В. Рисін — 2026-05-29

У статті досліджено сучасні механізми фінансового моніторингу в банківському секторі України в умовах цифровізації та зростання фінансових ризиків. Систематизовано ключові компоненти системи, зокрема KYC-процедури, ризик-орієнтований підхід, автоматизований аналіз транзакцій і управління ризиками. Обґрунтовано визначальну роль інтеграції організаційних, правових і технологічних інструментів у забезпеченні прозорості фінансових потоків. Розвинуто підхід до оцінювання ефективності фінансового моніторингу за критеріями точності, своєчасності та відповідності міжнародним стандартам. Запропоновано напрями вдосконалення системи з урахуванням міжнародного досвіду. Підкреслено, що інтеграція міжнародних стандартів та технологічних інновацій є ключовою умовою підвищення ефективності фінансового моніторингу та забезпечення стабільності банківської системи.

ПРОЄКТНІ РИЗИКИ У СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА: ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА СПЕЦИФІКА

С.І. Бай — 2026-05-29

У статті досліджено економічну природу та специфіку проєктних ризиків у системі господарських ризиків підприємства. Здійснено понятійний аналіз дефініції «господарські ризики підприємства» як надкатегорії дефініції проєктні ризики. Узагальнено класифікаційні підходи до господарських ризиків підприємства та визначено місце проєктних ризиків у системі господарських ризиків. Проаналізовано зв’язок змістовного наповнення економічних категорій господарських ризиків підприємства та проєктних ризиків. Запропоновано визначення проєктних ризиків як особливого випадку господарських ризиків підприємства. Розроблено удосконалену дворівневу класифікацію проєктних ризиків за сферами походження та за характером прояву, яка може слугувати ефективним інструментом проєктного ризик-менеджменту.

СИНЕРГІЯ ЛЮДСЬКОГО ТА ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ФАКТОРІВ У ПРОЦЕСІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Н.С. Бєляєва — 2026-05-29

Дослідження зумовлене зростаючою складністю управлінського середовища, у якому ефективність організаційних рішень визначається не лише формальними процедурами, а й взаємодією когнітивних, емоційних і соціальних характеристик осіб, що приймають рішення. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що синергетична взаємодія людських та організаційних чинників забезпечує якісно вищий рівень прийняття рішень порівняно з дією кожного з них окремо, а її ефективність залежить від рівня інституційної підтримки індивідуальних компетентностей. Методологічну основу становлять системний і синергетичний підходи, метод порівняльного аналізу, а також узагальнення емпіричних даних міжнародних досліджень. У результаті дослідження встановлено, що продуктивна синергія виникає за умов збалансованої інтеграції психологічної безпеки в командах, розподіленого лідерства та адаптивних організаційних структур. Показано, що цифрова трансформація суттєво розширює простір для такої синергії завдяки використанню інструментів колективного інтелекту та систем підтримки прийняття рішень. Визначено ключові бар’єри синергії, зокрема ієрархічну жорсткість, культурні дисфункції та когнітивні упередження. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх застосування при проєктуванні організаційних структур і розвитку управлінських компетентностей. У статті розглянуто концептуальні засади взаємодії людських і організаційних чинників, окреслено три основні механізми синергетичної взаємодії, а також проаналізовано умови та бар’єри формування продуктивної синергії в умовах цифрової трансформації. Дослідження базується на аналізі наукових джерел, корпоративних звітів та результатів організаційних експериментів, проведених у міжнародних компаніях. Отримані результати доповнюють науковий доробок у сфері організаційного дизайну, поведінкової теорії прийняття рішень та цифрової трансформації управління. Висновки можуть бути використані організаційними дизайнерами, HR-фахівцями та науковцями, які досліджують перетин поведінкової економіки та управлінських наук.

АДАПТИВНИЙ МЕХАНІЗМ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ У ДІЯЛЬНОСТІ КОНТРАКТНИХ ДОСЛІДНИЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

С.В. Бреус — 2026-05-29

У статті проведено комплексне дослідження трансформації систем управління ризиками у діяльності контрактних дослідницьких організацій в умовах воєнного стану в Україні. Актуальність роботи значним чином зумовлена наявністю невідповідності традиційних статичних моделей ризик-менеджменту сучасним реаліям, що формує загрози як для безпеки пацієнтів, так і для валідності наукових даних. Автором здійснено систематизацію специфічних воєнних ризиків (безпекових, інфраструктурних, логістичних та етичних) та проаналізовано їх вплив на інвестиційну привабливість вітчизняного ринку клінічних випробувань. Наукова новизна дослідження полягає у формуванні адаптивного механізму управління, що базується на впровадженні динамічної «тригерної матриці» та трьох сценаріїв операційної стійкості. Детально описано алгоритми переходу між режимами функціонування контрактних дослідницьких організацій залежно від інтенсивності чинників-дестабілізаторів. Особливу увагу приділено практичним аспектам впровадження децентралізованих клінічних досліджень та ролі цифрової трансформації як інструменту нівелювання фізичних розривів у комунікації. Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості інтеграції запропонованого механізму у разі проведення стандартних операційних процедур контрактних дослідницьких організацій та медичних центрів, що забезпечує безперервність клінічного процесу та збереження довіри міжнародних спонсорів до українських дослідницьких сайтів.

ВІДДАЛЕНИЙ ОНБОРДИНГ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ДИСТАНЦІЙНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ

Т.В. Вонберг — 2026-05-29

Досліджено теоретичні засади формування концепції віддаленого онбордингу персоналу в умовах цифрової трансформації економіки та поширення дистанційної зайнятості. Обґрунтовано, що діджиталізація бізнес-процесів, пандемія та соціально-економічні виклики воєнного часу сприяли активному розвитку дистанційних практик адаптації працівників. Розкрито сутність онбордингу як комплексного процесу професійної, соціальної та культурної інтеграції працівника в організаційне середовище. Систематизовано основні етапи процесу онбордингу та визначено особливості їх реалізації у віддаленому форматі. Охарактеризовано ключові цифрові інструменти дистанційної адаптації, зокрема LMS-платформи, системи управління завданнями, відеокомунікації та елементи гейміфікації. Доведено, що ефективність віддаленого онбордингу залежить від поєднання цифрових технологій із якісною комунікацією, інтерактивною взаємодією та підтримкою корпоративної культури.

ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК КОНЦЕПЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО ЦИФРОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

І.О. Ворончак — 2026-05-29

У статті розкрито сутність стратегічного цифрового менеджменту людських ресурсів як нової парадигми управління, у межах якої людський капітал є визначальним чинником довгострокової конкурентоспроможності та стійкого розвитку підприємства. Обгрунтовано еволюційну логіку переходу від адміністративного кадрового обліку до інтегрованої стратегічної функції, що безпосередньо впливає на економічні результати, продуктивність праці, інноваційність та організаційну гнучкість. Визначено, що узгодження HR-політики з корпоративною стратегією забезпечується через впровадження цифрових інструментів HRIS, ATS, ERP і LMS та використання системи KPI, які формують data-driven механізм стратегічного планування, контролю й обґрунтованого ухвалення управлінських рішень. Показано, що інтеграція цифрових технологій у HR-процеси підвищує прозорість, підзвітність і результатоорієнтованість управління. Сформульовано шляхи адаптації міжнародних моделей HRM до умов трансформаційної економіки України та цифровізації її бізнес-середовища.

ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ СТАРШОГО ПОКОЛІННЯ: СТАБІЛІЗАЦІЯ РИНКУ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВІЙНИ ТА ВІДБУДОВИ

О.О. Журавльов — 2026-05-29

У статті досліджується проблематика подолання дефіциту кадрів на ринку праці України, спричиненого воєнними діями та посиленням демографічної кризи. Обґрунтовано доцільність розгляду осіб похилого віку як ключового людського стабілізаційного ресурсу на ринку праці. Проаналізовано макроекономічні та соціальні переваги інтеграції старшого покоління у трудову сферу. Запропоновано комплексний підхід до адаптації людей похилого віку на ринку праці, що включає стратегії з нормативно-правового, економічного, освітньо-професійного, організаційно-управлінського та соціально-психологічного напрямів. Доведено, що реалізація трудового потенціалу людей похилого віку сприятиме оптимізації розподілу трудових ресурсів, зниженню фіскального навантаження на державу, формуванню передумов для розвитку «срібної економіки» та збереженню соціокультурного українського суспільства в післявоєнний період.

РЕГРЕСІЙНИЙ АНАЛІЗ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІНСЬКИХ ПРОЦЕСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ

О.М. Косарук — 2026-05-29

Мета статті полягає у систематизації методологічних засад регресійного аналізу як інструменту оцінювання ефективності управлінських процесів на підприємствах малого та середнього бізнесу (МСБ). Використано методи логічного узагальнення, структурного аналізу та класифікації. Систематизовано умови застосовності методу найменших квадратів (МНК) відповідно до допущень MLR.1-MLR.6 та теореми Гаусса-Маркова. Виокремлено специфічні ускладнення регресійного моделювання МСБ: малі вибірки, інформаційна неповнота та ендогенність. Запропоновано класифікацію змінних за чотирма групами та описано процедуру діагностики моделей. Застосування запропонованої методологічної процедури дозволить коректно використовувати регресійний аналіз для оцінювання управлінських процесів МСБ та уникати типових помилок специфікації.

ІНТЕГРАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ТА БІЗНЕС-МОДЕЛІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

І.О. Кузнецова — 2026-05-29

У статті обґрунтовано теоретичні підходи до відображення взаємозв’язку стратегії та бізнес-моделі в системі стратегічного управління. У роботі застосовано метод теоретичного узагальнення для систематизації наукових підходів, порівняльного аналізу – для зіставлення концепцій бізнес-моделі та виявлення спільних і відмінних рис, структурно-логічного аналізу – для обґрунтування взаємозв’язку понять. Виокремлено чотири підходи: перший – ототожнює стратегію і бізнес-модель; другий – розглядає їх як взаємопов’язані, але різні категорії; третій – стратегія похідна бізнес-моделі; четвертий – бізнес-модель слугує механізмом реалізації пріоритетної стратегії, забезпечуючи узгодження процесів створення цінності.

ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ РИЗИК-ОРІЄНТОВАНОГО МОДЕЛЮВАННЯ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Г.Б. Мирошниченко — 2026-05-29

У статті розглянуто інтеграцію економіко-математичного моделювання та ризик-орієнтованого підходу в управлінні прибутком підприємства в умовах сталого розвитку. Запропоновано багаторівневу модель прибутковості, що поєднує виробничі, фінансові та інформаційні параметри, а також функції оцінки ризиків і синергетичного ефекту взаємодії ресурсів, інновацій та управлінських рішень. Обґрунтовано доцільність використання інтегрованого підходу як інструменту підвищення обґрунтованості управлінських рішень у ситуаціях високої невизначеності. Розроблено алгоритм управління прибутком, що забезпечує інтеграцію фінансового аналізу, оптимізації та моніторингу діяльності підприємства. Показано, що застосування моделі дозволяє підвищити якість управління прибутком, забезпечити фінансову стійкість та прийняття збалансованих рішень у динамічному і невизначеному економічному середовищі.

ІТ-СЕКТОР ЯК ЧИННИК ІННОВАЦІЙНОГО ВІДНОВЛЕННЯ, СТІЙКОСТІ ТА СТРУКТУРНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

І.П. Мігус — 2026-05-29

Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі ІТ-сектору у формуванні економічної стійкості, підтриманні експортного потенціалу, цифровій модернізації бізнес-процесів і забезпеченні структурної трансформації національної економіки в умовах воєнних викликів та повоєнного відновлення. Метою статті є обґрунтування значення ІТ-сектору як чинника відновлення, стійкості та структурної трансформації національної економіки. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу, статистичного аналізу та графічного моделювання. Установлено, що ІТ-сектор виконує не лише експортну та фіскальну функції, а й формує інституційні, технологічні та інноваційні передумови для модернізації національної економіки, розвитку цифрового підприємництва, підтримання зайнятості та посилення адаптивності економічної системи. Перспективи подальших досліджень полягають у розробленні моделей кількісного оцінювання внеску ІТ-сектору у відновлення національної економіки, а також у поглибленому аналізі його мультиплікативного впливу на суміжні види економічної діяльності.

ЦИФРОВІЗАЦІЯ ЛОГІСТИЧНОЇ ОСВІТИ: ВИКОРИСТАННЯ CRM-СИСТЕМ У ПІДГОТОВЦІ МЕНЕДЖЕРІВ ТА РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

В.В. Новікова — 2026-05-29

У статті аналізуються теоретичні та практичні аспекти цифровізації освіти у підготовці майбутніх менеджерів із використанням CRM-систем у дисципліні «Логістика». Показано, що цифровізація сприяє формуванню професійних, цифрових та аналітичних компетентностей, розвитку навичок роботи з інформаційними системами, аналітичної обробки даних, управління клієнтськими відносинами та прийняття управлінських рішень. Запропоновано педагогічну модель із п’яти взаємопов’язаних блоків, яка інтегрує цілі, зміст, методи та цифрові інструменти навчання. Реалізація моделі підвищує практичну спрямованість підготовки, наближає навчальний процес до реальних професійних умов, стимулює розвиток людського капіталу та підвищує конкурентоспроможність випускників на ринку праці.

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ МЕГАПРОЄКТІВ У ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ: ПРИНЦИПИ «ЗАКОНУ МЕГАПРОЄКТІВ» ФЛІВБ’ЄРГА

О.В. Сидоренко — 2026-05-29

Стаття присвячена обґрунтуванню інтегрованої методологічної рамки управління ризиками у публічно приватних партнерствах (далі - ППП), заснованої на принципах «закону мегапроєктів» Бента Флівб’єрга. В умовах необхідності масштабної післявоєнної відбудови інфраструктури України залучення приватних інвестицій через мегапроєкти стає стратегічним завданням. Проаналізовано причини провалів мегапроєктів через призму технічних, психологічних (оптимістичні упередження) та політико-економічних чинників (стратегічні викривлення даних). Особливу увагу приділено методології прогнозування за «еталонним класом» (Reference Class Forecasting, RCF), яка дозволяє перейти від суб'єктивного «внутрішнього погляду» планувальників до аналізу фактичних результатів схожих проєктів у минулому. Запропоновано шляхи вдосконалення вітчизняної методики оцінки ризиків шляхом інтеграції RCF у техніко-економічні обґрунтуванні як спосіб забезпечити прозорий розподіл ризиків та підвищити показник Value for Money при реалізації критично важливих об’єктів інфраструктури.

НІВЕЛЮВАННЯ КУЛЬТУРНИХ ТА ЧАСОВИХ РОЗРИВІВ У РОЗПОДІЛЕНИХ ІТ-КОМАНДАХ: МЕХАНІЗМИ КРОС-КУЛЬТУРНОЇ МЕДІАЦІЇ

Р.Г. Терзян — 2026-05-29

У статті обґрунтовано інноваційні механізми крос-культурної медіації для нівелювання часових та соціокультурних бар’єрів у розподілених ІТ-командах (кейс «США–Україна»). Авторами формалізовано залежність щільності комунікацій від рівня десинхронізації через експоненціальну функцію та обчислено параметр еластичності управлінського навантаження (α= 2,3). Запропоновано концепцію двоконтурного «медіаційного шлюзу», що дозволяє автоматизувати вибір стратегії адаптації залежно від розрахованого інтегрального коефіцієнта соціокультурної десинхронізації. Визначено критичний поріг показника (0,6), за яким Agile-процеси піддаються деградації продуктивності. Наукова новизна полягає у розробці інструментарію предикативного управління, що дозволяє трансформувати латентні ризики у вимірювані параметри планування та підвищити стійкість ІТ-підприємництва.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У РЕКЛАМНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

І.І. Каліна — 2026-05-29

Сучасний розвиток економіки характеризується стрімкою цифровізацією бізнес-процесів і зростанням ролі інформаційних технологій у маркетинговій діяльності підприємств. Рекламна діяльність є одним із ключових інструментів формування попиту, підвищення конкурентоспроможності та просування товарів і послуг на ринку. В умовах цифрової економіки традиційні рекламні підходи поступово трансформуються під впливом інноваційних технологій, зокрема штучного інтелекту, аналізу великих даних, автоматизованих рекламних платформ, віртуальної та доповненої реальності, програматик-реклами та мобільних технологій. Актуальність дослідження зумовлена тим, що інноваційні технології радикально змінюють структуру рекламного ринку, суттєво підвищують ефективність комунікацій зі споживачами та забезпечують точне таргетування аудиторії. За даними міжнародних досліджень, цифрові канали вже формують понад 72,7% світових рекламних інвестицій, а обсяг онлайн-реклами перевищив 790 млрд дол. США у 2024 році. Водночас глобальні витрати на рекламу перевищили 1 трлн дол. США, що підкреслює стратегічне значення рекламної індустрії для розвитку сучасної економіки.

ЕФЕКТИВНІСТЬ БРЕНД-МЕНЕДЖМЕНТУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В ЦИФРОВОМУ ПРОСТОРІ

Т.В. Устік — 2026-05-29

У статті досліджено ефективність бренд-менеджменту малого бізнесу, що функціонує в цифровому середовищі. Дослідження ґрунтується на положенні, що в умовах цифрової трансформації бренд-менеджмент уже не обмежується підтриманням онлайн-видимості, а перетворюється на комплексну систему скоординованих комунікацій, аналітичного моніторингу й адаптивних маркетингових рішень, спрямованих на формування сталого попиту, довіри, залученості клієнтів і конверсії в замовлення. Метою дослідження є визначення того, які цифрові індикатори найточніше відображають ефективність бренд-менеджменту та як вони пов’язані з фінансовими результатами малого бізнесу. Методологічна основа поєднує теоретичне узагальнення сучасних підходів до цифрового брендингу з емпіричним аналізом маркетингової діяльності малого підприємства у 2023–2025 роках. Емпірична частина базується на кореляційному аналізі Пірсона між загальною сумою замовлень та набором цифрових маркетингових показників, зокрема метриками Google Ads, Meta Ads, показниками соціальних мереж, брендовим трафіком сайту та користувачами з органічного пошуку. Для кожного показника було обчислено коефіцієнт кореляції, t-статистику Стьюдента та p-value. Результати демонструють суттєве зростання бізнесу та підтверджують, що ефективність бренд-менеджменту слід оцінювати не через ізольовані комунікаційні метрики, а через статистично верифіковані зв’язки між цифровою активністю та фінансовими результатами. Отримані результати також показують, що цифровий бренд-менеджмент розвивається через кілька стратегічних етапів. На початковому етапі зростання зумовлюється видимістю бренду, залученням аудиторії та накопиченням брендового попиту через активність у соціальних мережах, органічний пошук і перші рекламні зусилля. На наступному етапі зростає значущість впізнаваності бренду, приросту підписників і брендового трафіку, що свідчить про посилення обізнаності про бренд і довіри до нього. На етапі масштабування вирішальна роль переходить до paid performance-просування, коли рекламні канали стають основними драйверами конверсії та виручки. Дослідження доводить, що ефективний бренд-менеджмент у цифровому середовищі потребує гнучкого поєднання інструментів формування обізнаності, взаємодій, що підсилюють довіру, та рекламних механізмів, орієнтованих на конверсію, залежно від етапу розвитку бізнесу. Практична цінність статті полягає в обґрунтуванні evidence-based підходу до вибору KPI, розподілу бюджету та координації каналів у цифровому бренд-менеджменті малого бізнесу.

ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ПАРАДИГМИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДОРОЖНЬОГО БІЗНЕСУ: ВІД ТРАДИЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ ДО ЦИФРОВІЗОВАНИХ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

Л.О. Богінська — 2026-05-29

Актуальність теми зумовлена необхідністю оптимізації витрат та підвищення прозорості бізнес-процесів в умовах обмежених ресурсів та високих вимог до якості інфраструктурних об'єктів. Розглядається системний перехід від застарілих паперових методів управління до впровадження технологій інформаційного моделювання (BIM) на всіх етапах життєвого циклу дороги - від передпроєктних вишукувань до експлуатаційного утримання. Особливу увагу приділено інтеграції автоматизованих систем моніторингу та управління парком дорожньо-будівельних машин. Детально аналізується впровадження телематичних платформ та 3D-систем автоматичного нівелювання як ключових інструментів зниження собівартості робіт. Доведено, що використання датчиків контролю в реальному часі дозволяє мінімізувати перевитрати дороговартісних матеріалів (асфальтобетону, щебеню) та оптимізувати логістику паливно-мастильних ресурсів.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Т.Д. Нечипоренко — 2026-05-29

Досліджено інноваційні підходи до управління підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання в умовах економічної нестабільності. Визначено системні бар’єри, що стримують розвиток підприємницьких структур, зокрема низьку інформаційну мобільність та превалювання тактичних цілей над стратегічними. Обґрунтовано, що формування стійкої моделі управління потребує інтеграції цифрової архітектури бізнесу та адаптивних довгострокових орієнтирів. Запропоновано комплекс взаємодоповнюючих механізмів вдосконалення управління: впровадження Agile-підходу для ітераційного прийняття рішень, використання моделі «інноваційного мінімуму» для оптимізації обмежених ресурсів та розвиток відкритих інноваційних екосистем. Доведено, що системне застосування зазначених підходів забезпечує гнучкість бізнес-процесів, підвищує адаптаційний потенціал підприємства та сприяє його стійкому розвитку в умовах мінливої ринкової кон’юнктури.

ОЦІНЮВАННЯ ФАКТОРІВ РАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ НА ОСНОВІ SMART-ТЕХНОЛОГІЙ

Є.Ф. Ботош — 2026-05-29

У статті досліджено фактори, що визначають раціональність управління бізнес-процесами підприємств в умовах цифровізації економіки та впровадження SMART-технологій. Запропоновано підхід до їх ідентифікації та кількісного оцінювання на основі відкритих статистичних даних України та країн Європейського Союзу за 2021–2024 рр. Обґрунтовано використання системи індикаторів, що відображають рівень поширення цифрових технологій, інституційні умови та безпекові аспекти функціонування бізнесу. Проведено нормування показників та їх групування за функціональними блоками з подальшим розрахунком інтегрального індексу SMART-BPM. Встановлено взаємозв’язок між рівнем цифрової інтеграції, інтенсивністю використання аналітичних інструментів і результативністю діяльності підприємств. Отримані результати дозволяють оцінити динаміку цифрової зрілості та визначити напрями підвищення ефективності управління бізнес-процесами.

РОЛЬ ПРАВОВОГО РЕЖИМУ ДЕФЕНС СІТІ ДЛЯ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В БЕЗПЕКОВИЙ ПРОСТІР ЄС

К.Р. Висоцький — 2026-05-29

У статті розглянуто основні положення правового режиму Дефенс Сіті, який покликаний створити умови для стимулювання розвитку підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК) України через надання податкових та митних пільг, залучення до фінансування галузі як внутрішніх, так і іноземних інвесторів. Проведено аналіз переваг, що надаються підприємствам-резидентам Дефенс Сіті. Зазначено, що прийнятий комплекс заходів відповідає нормативно-правовим засадам забезпечення сприятливого інвестиційного бізнес-середовища в Україні, зокрема для іноземного фінансування. Серед механізмів залучення зовнішніх інвестицій розглянуто спеціальні інвестиційні договори, спільні підприємства, інвестиційні проєкти Євросоюзу. Відзначено роль Дефенс Сіті для забезпечення інтеграції України в Європейський безпековий простір.