Підприємництво та інновації

АНАЛІЗ І МОДЕЛЮВАННЯ РИЗИКІВ ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМ ЗА ДОПОМОГОЮ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

2025-07-31T16:42:50+03:00

У статті досліджено ризики, які виникають у логістичних системах в умовах глобальної нестабільності, та проаналізовано можливості їх прогнозування і мінімізації за допомогою штучного інтелекту (ШІ). Розглянуто методи машинного навчання, глибокого навчання, експертних систем, аналізу великих даних та IoT як інструменти для виявлення і моделювання ризиків. Систематизовано основні ризики логістичних систем, класифіковано їх за категоріями, описано принципи роботи інтелектуальних систем управління. Запропоновано етапи впровадження таких систем у логістиці для підвищення стійкості та конкурентоспроможності підприємств. Особливу увагу приділено аналізу практичних кейсів та прикладів застосування ШІ в управлінні ризиками. Дослідження підкреслює значення ШІ у формуванні адаптивних логістичних моделей та забезпеченні цифрової трансформації логістичних процесів.

МЕТОДОЛОГІЯ КОРИГУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ РЕЙТИНГІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ІКТ

2025-07-31T16:49:17+03:00

Стаття присвячена розробці методологічного підходу до розрахунку коефіцієнтів реекспорту, які можуть бути застосовані для оцінки реекспортних операцій в країнах, що не надають повної інформації про обсяги реекспорту. Запропонована методологія дозволяє більш точно визначати провідних експортерів товарів у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з урахуванням реекспорту. Це особливо актуально в умовах, коли глобальна торгівля ІКТ-товарами відіграє вирішальну роль у розвитку цифрової економіки. У рамках дослідження: розглянуто різні групування країн, включаючи географічні регіони, рівні економічного розвитку та економічні об'єднання, аналізуючи їх переваги та недоліки для оцінки реекспорту. Це дозволяє проводити оцінку частки реекспорту навіть за умов обмеженої інформації, що надає можливість визначати країни, які є реальними виробниками ІКТ-товарів, та відокремлювати їх від країн-транзитерів.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНОЇ АДАПТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ СТІЙКИХ РЕЗУЛЬТАТІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2025-07-31T16:58:05+03:00

У нестабільному, невизначеному, комплексному та неоднозначному (VUCA) бізнес-середовищі підприємства повинні не тільки застосовувати динамічні можливості, але й постійно їх вдосконалювати. У статті розкрито поняття метадинамічних можливостей (MDC) як стратегічної здатності вищого рівня, яка дозволяє організації адаптуватися та реконфігурувати власні динамічні можливості в умовах турбулентності. Методологічно дослідження базується на аналізі кейс-стаді 7 реальних компаній з різних секторів, включаючи технологічний, виробничий та сервісний, які демонструють появу MDC на практиці. Результати дослідження ілюструють, як такі компанії, як Danaher, Netflix, Amazon, Microsoft, Haier та інші, розвинули стратегічну адаптивність, переконфігурувавши не тільки свої ресурси, але й самі процеси динамічних можливостей. Обговорено теоретичний вклад MDC у концепцію динамічних можливостей (DCV) шляхом розширення їх сфери застосування, що дозволяє краще зрозуміти, як компанії виживають і досягають зростання в умовах високої невизначеності.

ВІДКРИТІ ІННОВАЦІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ МЕТАЛУРГІЇ

2025-08-01T14:37:29+03:00

У статті досліджено вплив відкритих інновацій на технологічну конкурентоспроможність металургійної галузі України в умовах воєнного часу. Визначено ключові проблеми: деградація виробничих потужностей, низька частка інноваційної продукції, енергозалежність, нестача фінансування та фрагментованість інноваційної екосистеми. Проаналізовано досвід вітчизняних і міжнародних компаній щодо впровадження новітніх технологій, цифровізації та «зелених» трансформацій. Обґрунтовано необхідність переходу до відкритих моделей інновацій як інструменту підвищення конкурентоспроможності та інтеграції у глобальні ланцюги доданої вартості. Подано рекомендації щодо інституційної підтримки інноваційного розвитку галузі.

РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА ВІВСА ТА ПРОСА ЯК ПЕРСПЕКТИВНИХ НІШЕВИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР УКРАЇНИ

2025-08-01T14:37:06+03:00

У статті досліджено рівень і динаміку сучасного стану виробництва вівса та проса в Україні. Відмічено, що впродовж 2015–2023 рр. площі під ними скоротились на 21,8 та 22% відповідно. Вирощування вівса було прибутковим, щоправда рівень рентабельності коливався за роками. Найбільші прибутки підприємства отримали у 2015 та 2016 рр. – відповідно 21,5 та 34,1 грн з розрахунку на 100 грн витрат. Вирощування проса протягом років аналізованого періоду окрім 2022 р. теж було рентабельним. Витрати на виробництво та реалізацію одного центнера культури зросли у 3,6, а середній рівень реалізаційних цін – у 2,5 рази, відповідно рівень рентабельності у крайніх роках періоду відрізняється на 50 в.п. – 58,4% у 2015 р. та 8,4% у 2023 р. Наголошено на потенціалі цих культур у диверсифікації аграрного виробництва та експорту через світові тренди здорового способу життя, спортивного харчування, веганства, вегетаріанства, флекситаризму тощо.

ГЛОБАЛЬНА ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ТА ТЕХНОЛОГІЧНІ ТРЕНДИ НАПІВПРОВІДНИКОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

2025-08-01T14:43:06+03:00

У статті досліджено сучасний стан та динаміку розвитку світової напівпровідникової галузі. Проаналізовано ключові показники ринку напівпровідників у 2022-2024 роках, визначено основні тенденції його зростання. Розглянуто регіональні особливості розвитку галузі з особливим акцентом на ситуацію в США, Тайвані, Японії та Європі. Досліджено продуктову структуру ринку та найбільш перспективні сегменти. Визначено вплив геополітичних факторів на реструктуризацію глобальних ланцюгів постачання та формування нових центрів виробництва напівпровідників. Виявлено основні драйвери зростання галузі, включаючи штучний інтелект, електрифікацію транспорту, розвиток мереж 5G та інтернету речей. Досліджено державні програми підтримки розвитку напівпровідникової промисловості в різних країнах світу. Представлено прогнози розвитку галузі до 2030 року.

ЦИФРОВА УКРАЇНА: КЛЮЧОВІ ВИКЛИКИ ТА ПРІОРИТЕТИ РОЗВИТКУ

2025-08-01T14:50:35+03:00

Актуальність теми дослідження зумовлена розширенням цифрової економіки, прискоренням зростання ВВП за рахунок цифровізації суспільства через швидку інтеграцію цифрових технологій у процеси виробництва та надання послуг, входить до кола пріоритетних питань глобального масштабу і активно вивчається провідними вченими в світі та Україні, урядами економічно розвинених країн, міжнародними організаціям та транснаціональними корпораціями. Інноваційне поєднання цифрових даних, цифрових технологій та людського капіталу сприяють поширенню цифрових технологій у всіх сферах соціально-економічного життя. Цифрова економіка суміщає широкий спектр економічної діяльності, пов'язаний з використанням Інтернету, як всесвітньої системи комп’ютерних мереж, хмарних розрахунків великих даних, фінтех-рішень, цифрових товарів та інших цифрових технологій для збору, зберігання та обміну інформацією в цифровому вигляді як провідного чинника виробництва, зростання продуктивності праці та структурної модернізації економік країн світу. Саме такі риси визначено й «Ініціативою розвитку і співпраці у сфері цифрової економіки» Великої Двадцятки. Одним з фундаментальних елементів формування сучасної інформаційної економіки є цифрові платформи. Роль цифрових платформ набуває глобального значення і забезпечує відкриту інфраструктуру для учасників і формує для них певні інституційні «правила гри». Оцифровані дані сприяють інноваційному розвитку та широкому застосуванню цих інновацій в усіх галузях економіки, прискорюючи загальний економічний розвиток. У статті досліджується сутність, структура та історичний розвиток глобального цифрового бізнесу, надаючи всебічний огляд його економічного значення та основних етапів еволюції. Зосереджуючись на Україні, дослідження розкриває становлення та сучасний стан цифрового бізнесу, розглядаючи процеси його формування, тенденції розвитку та поточний стан.Крім того, у статті досліджуються перспективи подальшого розвитку цифрового бізнесу в українському контексті, з акцентом на потенційні можливості та виклики в цьому динамічному секторі.

P2P-ЕКОНОМІКА ЯК ДРАЙВЕР ЗРОСТАННЯ: БАЛАНСУВАННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ТА РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

2025-08-01T14:59:27+03:00

Дослідження присвячене аналізу peer-to-peer (P2P) економіки в Україні, її технологічним особливостям, економічному потенціалу та регуляторним викликам. Відзначено, що прогнозні показники демонструють значний потенціал зростання: платформи оренди очікують на 319,9 млн дол. США, електронна комерція – 4,865 млрд дол. США, а послуги каршерингу – 0,74 млн дол. США до 2029 року. P2P економіка представляє інноваційний механізм економічної самоорганізації, що створює додаткові джерела доходу, можливості для зайнятості та підвищення ефективності використання активів. Визначено, що наразі в Україні функціонування P2P сегменту в межах легального кругообігу є обмеженим, за рахунок: складності оподаткування, неоднозначності трактування зайнятості, відсутності можливості моніторингу. Запропоновано стратегію інтеграції P2P-діяльності в офіційний економічний кругообіг через розробку правових механізмів, спрощення оподаткування та адаптацію системи фінансового моніторингу та звітності.

МЕХАНІЗМ РАХУНКІВ УМОВНОГО ЗБЕРІГАННЯ (ЕСКРОУ) ЯК ІНСТРУМЕНТ СТИМУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

2025-08-01T15:04:49+03:00

У статті досліджуються сучасні виклики, що постають перед фінансовими інститутами та суб’єктами підприємництва у сфері використання рахунків умовного зберігання (ескроу), та обґрунтовуються можливі шляхи їх вирішення з урахуванням нових державних ініціатив. Особлива увага приділена Постанові Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2023 р. № 1016, яка вносить суттєві зміни до механізмів державної підтримки, зокрема через включення ескроу в систему компенсаційних виплат за договорами факторингу. Автор аналізує інституційну трансформацію ескроу як інструменту підвищення прозорості, контролю, ефективності фінансування малого й середнього бізнесу та стимулювання економічного зростання через мінімізацію ризиків та підвищення довіри до фінансових операцій.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ МОНІТОРИНГУ ЯКОСТІ ОСВІТИ НА РІВНІ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

2025-08-01T15:09:40+03:00

Ефективне функціонування закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО) в умовах сучасних викликів потребує впровадження механізмів внутрішнього та зовнішнього моніторингу якості освіти, які б дозволили своєчасно виявляти проблеми, адаптувати рішення та інструменти освітнього менеджменту та сприяти удосконаленню освітньої діяльності. Попри актуальність такого моніторингу, в Україні наразі відсутній єдиний, офіційно затверджений стандарт розробки ключових показників (KPI) ефективності для ЗЗСО. У зв’язку з цим пропонується розробити систему KPI на основі концепції збалансованої системи показників, яка дозволяє здійснювати комплексне оцінювання результативності освітніх процесів. Запровадження подібної системи сприятиме формуванню прозорої та орієнтованої на розвиток моделі управління якістю освіти в ЗЗСО.

СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ МАРКЕТИНГОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ З УРАХУВАННЯМ СИСТЕМИ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ

2025-08-01T15:16:52+03:00

У статті розкрито сутність та особливості стратегічного підходу до формування системи управління маркетинговим менеджментом у сільському господарстві. Обґрунтовано, що маркетинговий менеджмент в аграрному секторі слід розглядати не лише як інструмент оперативного управління збутом, а як складову стратегічного управління. У статті виокремлено ключові етапи процесу маркетингового менеджменту, а також наведено його відмінні риси в умовах функціонування сільськогосподарських підприємств. Визначено основні стратегічні орієнтири побудови ефективної системи маркетингового менеджменту. Окрему увагу приділено адаптації маркетингової діяльності до умов воєнного часу та актуалізації екологічних, соціальних і управлінських (ESG) принципів як частини стратегій сталого розвитку. Запропоновано концептуальний підхід до формування інтегрованої системи управління маркетинговим менеджментом.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ІННОВАЦІЙНОГО ФІНАНСУВАННЯ ДЛЯ ТРАНСПОРТНИХ СТАРТАПІВ

2025-08-01T15:21:53+03:00

У статті досліджено процес формування стратегій фінансування транспортних стартапів в умовах динамічних трансформацій сучасної економіки та інноваційного розвитку. Розкрито суть поняття «стратегія інноваційного фінансування» на основі аналізу наукових джерел і прикладних підходів. Визначено ключові етапи побудови фінансової стратегії: аналіз фінансових потреб, проєктування фінансової моделі, вибір оптимальних джерел фінансування, формування ефективної комунікаційної політики взаємодії з інвесторами, а також постійний моніторинг, оцінка результатів і коригування стратегії. Особливу увагу приділено необхідності впровадження цифрових технологій, екологічних інновацій та сталих підходів у стратегічне фінансове планування стартапів у транспортному секторі.

ДЕСКРИПТИВНИЙ ПІДХІД ДО СТРУКТУРУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

2025-08-01T15:26:49+03:00

У статті розглянуто переваги використання дескриптивного підходу до структурування компетентності організації, як передумови її успішної діяльності. Обґрунтовано доцільність реалізації методу експертних оцінок шляхом групового опитування для визначення складових, груп та підгруп компетенцій у межах складових та ієрархії їх розташування; визначення компетенцій організації за ознаками їх прояву у діяльності. Розроблено рекомендації щодо формування експертної групи, визначення мінімально необхідної кількості експертів, головним критерієм відбору яких зазначено рівень їх компетентності. Реалізація детально описаної процедури групового опитування експертів дозволила: виділити п’ять складових організаційної компетентності: синергетичну, базову, ключову, стратегічну та функціональну; віднести за змістом звернення до останньої групи фінансових, управлінських, виробничих, маркетингово-збутових компетенцій та компетенції з управління персоналом; групи особистісно-соціальних та діяльнісних компетенцій віднести до базової складової компетентності; менеджерські компетенції (керівника) та спеціальні компетенції (фахівця) віднести до підгруп у межах групи діяльнісних компетенцій базової складової компетентності та сформувати на підставі цього ієрархічну структуру організаційної компетентності.

СТРАТЕГІЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В ЕПОХУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

2025-08-01T15:31:44+03:00

У статті розкрито проблематику вдосконалення організаційно-інформаційного забезпечення публічного управління в умовах цифрової трансформації. Проаналізовано сучасні виклики, з якими стикаються органи публічного управління, зокрема швидкі технологічні зміни, недостатня інтеграція інформаційних систем, брак кваліфікованих кадрів і ризики кібербезпеки. Обґрунтовано необхідність запровадження адаптивних стратегій, що базуються на інтеграції цифрових технологій, ефективному управлінні інформаційними ресурсами та гнучких управлінських підходах. Запропоновано концептуальні засади формування стратегій підвищення ефективності організаційно-інформаційного забезпечення, які включають аналіз поточного стану, стандартизацію протоколів, навчання персоналу та залучення стейкхолдерів. Окреслено практичні напрями підвищення ефективності публічного управління, зокрема через впровадження хмарних технологій, аналітичних платформ і моделей agile-управління, з метою забезпечення сталого розвитку державного сектору в епоху цифровізації.

УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ IT-ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2025-08-01T15:36:18+03:00

У статті розкрито проблематику стратегічного управління конкурентоспроможністю підприємств інформаційних технологій в умовах цифрової трансформації та глобальної конкуренції. Проаналізовано сучасні виклики, з якими стикаються IT-компанії, зокрема швидкоплинність технологічних змін, кадровий дефіцит та зростаючий тиск з боку інноваційних стартапів. Обґрунтовано необхідність запровадження адаптивних моделей стратегічного управління, що ґрунтуються на гнучких управлінських підходах, цифрових інструментах та системному аналізі ринку. Запропоновано концептуальні засади формування конкурентних стратегій з урахуванням сучасних тенденцій у сфері цифрової економіки, а також окреслено практичні напрями підвищення ефективності управлінських рішень в IT-сфері з метою довгострокового розвитку.

СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА СТРАТЕГІЧНІ ІМПЕРАТИВИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

2025-08-01T15:42:09+03:00

Статтю присвячено комплексному дослідженню структурних трансформацій машинобудівного комплексу України в умовах глобальної нестабільності та військово-політичних викликів. Здійснено діагностику поточного стану галузі за 2020-09.2024 рр., ідентифіковано ключові чинники впливу на трансформаційні процеси та розроблено концептуальну модель стратегічного управління структурними змінами. Емпіричний аналіз засвідчив складну траєкторію галузевих змін: скорочення експортних обсягів, трансформацію логістичних ланцюгів та поступову адаптацію до системних викликів. Встановлено, що машинобудування демонструє резильєнтність, зберігаючи позитивні очікування виробників та потенціал до відновлення. Запропоновано стратегічні імперативи розвитку, серед яких: технологічна модернізація, інституційна трансформація, нарощення інноваційного потенціалу та інтеграція у глобальні виробничі мережі.

КУЛЬТУРНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ЧИННИК УПРАВЛІННЯ МІЖКУЛЬТУРНИМИ КОМАНДАМИ ТЕХНІЧНОЇ ПІДТРИМКИ В МІЖНАРОДНОМУ ІТ-ПІДПРИЄМСТВІ

2025-08-01T15:48:50+03:00

У статті досліджено концептуальні засади культурного інтелекту як інноваційного чинника управління міжкультурними командами технічної підтримки в міжнародних ІТ-підприємствах. Обґрунтовано актуальність ефективного менеджменту культурного різноманіття в умовах глобалізації, коли команди формуються з фахівців різних країн, культур і часових поясів. Розкрито суть культурного інтелекту як багатовимірної компетенції, що охоплює мотиваційні, когнітивні, метакогнітивні та поведінкові компоненти. Проаналізовано специфіку діяльності команд техпідтримки в умовах тиску часу, високих стандартів обслуговування та культурних бар’єрів. Висвітлено механізми впливу культурного інтелекту на індивідуальному, груповому й організаційному рівнях: покращення інтерпретації запитів, комунікації, синергії та довіри в команді. Запропоновано модель розвитку культурного інтелекту, що включає менторство, тренінги, створення бази знань і інтеграцію в систему управління продуктивністю. Обґрунтовано необхідність трансформації організаційної культури, лідерських підходів і впровадження технологічних інновацій. Сформульовано практичні рекомендації та окреслено напрями подальших досліджень.